Пієлонефрит у жінок: симптоми і лікування, причини та діагностика запального захворювання нирок

На думку нефрологів, симптоми та лікування пієлонефриту у жінок — поняття взаємопов’язані, адже при виборі методів терапевтичного впливу лікарі завжди орієнтуються на інтенсивність і характер проявів захворювання. В силу особливостей анатомії, жіночий організм схильний до появи запальних процесів в нирках. А значить, навіть незначне нездужання може придбати хронічну форму і викликати серйозні погіршення здоров’я. Саме тому важливою складовою лікувальних заходів при пієлонефриті вважається купірування будь-яких ознак хвороби.

Причини розвитку пієлонефриту

При пієлонефриті відбувається ураження нирок бактеріями, що супроводжується запаленням тканин органу.

За статистикою, жінки хворіють пієлонефритом в шість разів частіше за чоловіків. Це пояснюється будовою каналу для виведення сечі у жінок він широкий, але короткий. Тому інфекція швидко поширюється по органам і проникає в нирки, піднімаючись по сечоводах.

Бактерії можуть поширюватися по організму і через кровотік. Однак висхідний спосіб просування зустрічається набагато частіше.

Патогенні мікроорганізми можуть тривалий час перебувати в організмі людини в латентному стані і активізуватися тільки при появі сприятливих умов для їх життєдіяльності.

У числі найбільш поширених збудників пієлонефриту — кишкова паличка, синьогнійна паличка, ентерококи і стафілококи. Як правило, розмноження патогенів відбувається на тлі ослаблення організму і зниження його захисного потенціалу.

Таким чином, до основних причин пієлонефриту у жінок медики відносять не тільки анатомічні особливості сечовивідних органів, але й фактори, що сприяють дисфункції імунної системи і провокують активність шкідливих бактерій:

  • переохолодження;
  • аномальні зміни в тканинах сечового міхура, сечовивідного каналу або нирок;
  • будь-імунодефіцитні стани;
  • цукровий діабет. Високий рівень цукру в крові сприяє розмноженню патогенних мікроорганізмів;
  • хронічні бактеріальні інфекції;
  • травми тканин спини і черевної порожнини, що сприяють нейрогенному порушення функцій сечоводу і сечового міхура;
  • вагітність та інші процеси, при яких можливий застій сечі;
  • порушення гормонального фону;
  • хірургічні або інструментальні, включаючи діагностичні, втручання в області сечостатевої системи.

Нерідко запальне захворювання нирок розвивається на фоні вікових змін в організмі.

Різновиди хвороби

Характер перебігу і вираженість симптоматики пієлонефриту, інтенсивність запалень і місце їх локалізації співвідносяться з різними видами захворювання.

Медики розрізняють дві основних форми запальних патологій у нирках — гострий і хронічний пієлонефрит.

Розвиток гострої форми супроводжується раптовими і інтенсивними проявами. При відсутності адекватного лікування хвороба прогресує, а патологічні зміни в тканинах органу стають незворотними.

По мірі поширення інфекції гостра форма пієлонефриту проходить кілька стадій розвитку:

  • серозна. Характеризується утворенням множинних запальних вогнищ. Нирки набрякають і збільшуються в розмірах;
  • гнійна, апостематозная. На місці запальних вогнищ утворюються гнійники — апостеми, зростання яких супроводжується рясною інфільтрацією. Злиття апостем призводить до виникнення карбункулів і гнійних абсцесів, сприяють розплавлення тканин і деструкції обширних ділянок паренхіми нирок.
Дивіться також:  Сухий кашель без температури у дитини: чим лікувати, причини гавкаючого, затяжного кашлю

Крім того, гострий пієлонефрит буває одностороннім або двостороннім — в залежності від того, одна або обидві нирки вражені.

Особливості хронічної форми хвороби

Поява хронічного пієлонефриту зазвичай розцінюється, як наслідок невылеченной гострої форми захворювання. Рідше — як самостійний патологічний процес.

Перебіг хронічного запалення нирок супроводжується вираженим симптоматикою і відрізняється схильністю до періодичного переходу в гостру фазу.

Симптоми і ознаки

Симптоми пієлонефриту у жінок визначаються формою перебігу захворювання та можуть відрізнятися.

При гострій формі запальних процесів в нирках спостерігаються такі прояви:

  • виражений озноб і різке збільшення температури — від 38 °С і вище;
  • біль у спині на рівні нижніх ребер;
  • ознаки інтоксикації — блювання, нудота, посилена спрага;
  • часте сечовипускання.

Нерідко гострим нирковим запалень передує загострення циститу.

Можлива поява крові в сечі. Характерно, що цей симптом спостерігається тільки у жінок і повністю відсутня у чоловіків.

Симптоми хронічного пієлонефриту у жінок виражені слабо. Патологічний процес супроводжується:

  • млявістю і підвищеною стомлюваністю пацієнта;
  • незначним підвищенням температури, в межах 38 °С;
  • періодичними стрибками тиску;
  • прискореним сечовипусканням у нічний час;
  • ранкової набряком навколо очей;
  • ниючими болями в попереку.

Для загострення хронічного пієлонефриту характерне переважання загальної симптоматики, тому захворювання нерідко плутають з гінекологічними патологіями або ГРВІ.

Діагностика запального захворювання нирок

Підставою для призначення заходів по діагностиці пієлонефриту вважається консультація нефролога і збір анамнезу. На цьому етапі медики з’ясовують, які чинники могли спровокувати виникнення запалення в нирках жінки:

  • гінекологічні захворювання, аборти;
  • вагітність;
  • клімактеричний період;
  • імунодефіцитні стани;
  • наявність інфекційних захворювань, у тому числі і в анамнезі;
  • прийом антибіотиків або цистостатиков.

При фізикальному обстеженні нефролог проводить пальпацію в області розташування нирок, оцінює колір шкірного покриву, а також показники артеріального тиску.

Найбільш важливою складовою діагностичних заходів вважається аналіз сечі. Практикуються три різні дослідження:

  • загальний аналіз сечі. На тлі ниркового запалення в сечі з’являються лейкоцити, а при розвитку ускладнених форм — еритроцити;
  • бактеріологічний аналіз сечі. Необхідна міра для визначення штаму та його резистентності до антибактеріальних засобів;
  • забарвлення сечі по Граму — додаткова процедура, що дозволяє точно визначити не тільки вид інфекції, але і особливості бактерії-збудника.

До обов’язковим дослідженням ставляться також загальний і біохімічний аналіз крові, що дозволяють встановити не тільки наявність запальних процесів, але і діагностувати ниркову недостатність. При необхідності медики можуть призначити також УЗД нирок, різні види урографії, нефросцинтиграфию.

Дивіться також:  Анемія при вагітності: ступені, наслідки для дитини, симптоми і лікування

Постановка діагнозу при хронічному запаленні нирок утруднена відсутністю місцевої симптоматики. Тому нефрологи проводять диференціацію з гіпертонією, амілоїдозом та хронічною формою гломерулонефриту.

Особливості протікання при вагітності

Згідно зі статистичними даними, пієлонефрит у вагітних спостерігається у 4% випадків. Причому пік проявів захворювання припадає на другий і третій триместр. Така ситуація невипадкова і пов’язана із змінами, що відбуваються в організмі жінки при виношуванні дитини.

Головним провокуючим фактором є зростання плоду і, як наслідок, збільшення об’єму матки. В результаті тиску на навколишні тканини та органи, особливо на сечовід, відбувається уповільнення просування сечі.

Виникає застій сечі сприяє активації і розмноженню бактерій, які поступово захоплюють органи сечостатевої системи і впроваджуються в клітини слизової оболонки нирок.

Якщо почати лікування на ранньому етапі розвитку патології при вагітності, можна не тільки повністю усунути пієлонефрит, але і уникнути його ускладнень, що представляють небезпеку для здоров’я плоду.

Лікування пієлонефриту у жінок

Методи лікування пієлонефриту визначаються специфікою стану здоров’я жінки. Наявність гінекологічних проблем та інфекцій можуть ускладнити процес і спровокувати перехід захворювання у хронічну форму.

Тому на першому етапі лікування лікарі призначають антибактеріальні препарати, дія яких спрямована на усунення вогнищ інфекції. Вибір лікарських засобів залежить від типу збудника хвороби і його чутливості до антибіотиків.

Доцільність застосування ліків цієї групи при вагітності визначає лікуючий лікар. Середній курс антибіотикотерапії складає два тижні.

Не менш важливим завданням терапії вважається усунення застою, збільшення відтоку сечі шляхом прийому сечогінних зборів, відварів з ягід, що володіють антисептичними властивостями — журавлини, шипшини, брусниці.

При наявності гнійних утворень у тканинах нирок може застосовуватися хірургічне втручання. В особливо складних випадках, при розвитку некротичних процесів, призначають видалення ураженого органу.

Хронічну форму пієлонефриту лікують зниженими дозами антибактеріальних препаратів, а також засобами, стабілізуючими функціональність нирок і поліпшують їх мікроциркуляцію.

Додатково призначаються народні засоби — відвари польового хвоща, мучниці, петрушки.

Дієта і правильне харчування

Правильно організований раціон — обов’язкова складова лікувально-профілактичних заходів при запаленні нирок. Важливо розуміти, що дієта при пієлонефриті покликана вирішити відразу кілька завдань:

  • відновити метаболізм;
  • нормалізувати тиск;
  • зняти набряки;
  • стимулювати виведення токсинів і шкідливих сполук;
  • налагодити нормальну роботу нирок;
  • не допустити переходу хвороби в хронічну форму.

Схема лікувального харчування при пієлонефриті була розроблена ще в минулому столітті професором Певзнером. У медицині цей вид дієти відомий під назвою «Стіл номер 7».

Основу лікувального харчування складають повільні вуглеводи, незначна кількість білків, мінімальний обсяг жирів і регульований питний режим. Для оптимізації роботи нирок рекомендується виключити з раціону продукти, що містять сіль, а також смажені і копчені страви.

Дивіться також:  Післяпологова депресія: симптоми і ознаки, лікування та профілактика

У пріоритеті — овочеві та молочні супи, макаронні вироби, цільнозернові крупи, нежирне м’ясо, морепродукти і яйця. А також в меню рекомендується включати фрукти і соки.

Небажаними продуктами в раціоні вважаються: ковбасні вироби, хлібопродукти, кондитерська продукція, жирне м’ясо і супи на його основі, капуста, цибуля, гриби, бобові, шпинат і редис. Крім того, під забороною знаходяться кава і алкоголь.

Можливі ускладнення

Своєчасне купірування запалень і адекватний терапевтичний вплив в більшості випадків приносить повне одужання. Однак при наявності гнійних утворень у нирках можлива поява ускладнень, ігнорування яких несе загрозу життю.

Найбільш небезпечні ускладнення гострої форми патології:

  • некротичний папіліт — може стати показанням до видалення нирки;
  • атрофія паренхіми і пиелонефритическое зморщування нирок веде до загибелі тканин органу;
  • абсцеси, карбункули — одна з причин розвитку сепсису і летального результату;
  • гостра ниркова недостатність.

Навіть після одужання, уражені тканини нирки не здатні відновитися в первісному вигляді. Найчастіше зруйновані ділянки заміщуються сполучною тканиною.

Відсутність лікування при хронічній формі пієлонефриту також призводить до деструкції тканин ураженого органу. Патологічні процеси в цьому випадку відбуваються повільно, але викликані ними ускладнення незворотні.

Прогноз на одужання

При розвитку неускладнених форм одностороннього пієлонефриту, навіть при його хронічній формі, прогноз для життя вважається сприятливим. Головне — оптимізувати роботу нирок, виключити провокують хворобу фактори, пройти повний курс лікування і вжити заходів, що попереджають рецидив.

Менш сприятливий прогноз для пацієнтів з двостороннім хронічним пієлонефритом. У подібних випадках через 10-15 років настає термінальна стадія, при якій спостерігається повне згасання функцій нирок.

Профілактика

Незважаючи на те, що гострий пієлонефрит добре піддається лікуванню, ризик розвитку рецидиву залишається актуальним протягом усього життя пацієнтки. Кожна жінка, що перенесла запалення нирок, повинна пам’ятати про необхідність забезпечення профілактичних заходів.

У числі найбільш важливих заходів:

  • здоровий спосіб життя, спрямований на загальне зміцнення організму і імунної системи;
  • збереження нормальної терморегуляції, відсутність переохолоджень;
  • дотримання дієтичного раціону та питного режиму;
  • негайне відвідування туалету при появі позивів;
  • раннє виявлення і лікування циститу та інших запальних захворювань;
  • особиста гігієна;
  • регулярні медичні обстеження.

Яким би не був крихким жіночий організм, розумне і уважне ставлення до свого здоров’я допоможе уникнути захворювань. Головне — вчасно звертати увагу на його сигнали і не втрачати оптимізму в будь-яких життєвих ситуаціях.